Реформування української системи освіти є одним із ключових завдань сучасної державної політики, внаслідок чого актуалізується питання розгляду та запозичення позитивного зарубіжного освітнього досвіду, що й зумовлює актуальність наукового дослідження. Метою роботи є аналіз і виокремлення характерних особливостей процесу формування та модернізації системи освіти Норвегії. У дослідженні автором було використано низку загальнонаукових теоретичних методів дослідження, зокрема аналіз і синтез науково[1]методичної літератури, та порівняння й узагальнення опрацьованої джерельної бази. У статті порушено проблему аналізу сучасної освітньої реформи Норвегії. З’ясовано, що країна належить до провідних розвинених держав у сфері освітньої політики, а її рівень є вагомим чинником інтелектуального, економічного, соціального, науково-технічного, інноваційно-технологічного і культурного розвитку. Обґрунтовано основні причини та наслідки реформування норвезького освітнього простору. Представлено авторське бачення освітньої реформи Норвегії. Визначено, що орієнтуючись на сучасний ринок праці, норвезька освіта до пріоритетів сьогодення відносить: вміння оперувати інноваційними технологіями та знаннями; поєднання традиційної та альтернативної освіти, державної і приватної; підвищення ролі і значення освіти в житті суспільства, перетворення її на реальну виробничу та соціальну силу, центральну з’єднуючу ланку системи «наука  –  техніка – людина – виробництво – культура». Практична цінність наукової роботи полягає в структурному аналізі норвезького досвіду реформування системи освіти, що дає змогу переглянути проблемні аспекти української освіти й знайти актуальні методи їхнього вирішення