У статті зроблено акцент на вивченні феномену кохання та типу прив’язаності в ранній зрілості, вивчення якої зумовлено сучасною ситуацією збільшення кількості розлучень, міжособистісних конфліктів в молодих парах, відсутності розуміння того, що ставлення до кохання в дорослому віці може бути пов’язано з типом прив’язаності, що формується в ранньому віці. Актуалізація цієї проблеми має практичну цінність в розрізі надання психологічного супроводу молодих пар на шляху побудови гармонійних міжособистісних стосунків. Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні особливостей впливу типу прив’язаності на ставлення до кохання. Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; емпіричні – спостереження, бесіди, констатувальний експеримент, онлайн-тестування (опитувальник «Ваше ставлення до кохання» Є.  Ільїна, методика «Тест на надійність/ ненадійність прив’язаності» Е. Чен для виявлення типу прив’язаності та патернів поведінки у стосунках під час стресової ситуації; тест «Прояв ненадійної прив’язаності» Е. Чен, асоціативна методика в авторській розробці щодо ставлення до феномену кохання «Кохання – це…» з подальшим контент-аналізом); методи кількісної та якісної обробки даних. Здійснено аналіз теоретичних підходів до вивчення проблем прив’язаності та кохання, які висвітлено в роботах представників психоаналітичної школи, гуманістичної психології тощо. Проведене пілотне дослідження з використанням як стандартизованих самозвітів, так і контент-аналізу слів-асоціацій до слова «кохання», дозволило встановити, що для більшості респондентів характерна романтизація кохання, відсутність розуміння того, що кохання – це почуття, яке вимагає проявів відповідального ставлення до партнера. Констатовано, що тип прив’язаності, який формується в ранньому дитинстві може бути чинником впливу на ставлення до кохання, до близьких стосунків у більш пізньому віці. Враховуючи цей факт психологічна робота щодо розуміння цих феноменів повинна починатися вже в старшій школі, де за рахунок психологічного просвітництва можна розвити навички міжособистісного спілкування, відповідального ставлення до стосунків у парі та відповідального батьківства в майбутньому