Актуальність дослідження полягає в тому, що інтенсивні соціальні зміни трансформують не тільки суспільство, а й впливають на основні орієнтири в освіті, що спонукає педагогічну спільноту враховувати актуальні тенденції розвитку європейської школи. Метою дослідження є узагальнення та систематизація науково-методичних, педагогічних і психологічних аспектів процесу навчання й розвитку ключових умінь здобувачів освіти шляхом використання дидактичних можливостей медіаосвітніх технологій. Теоретичну і методичну основи дослідження становлять методології таких підходів: дидактичний, загальнонауковий, порівняльний. У процесі дослідження визначено, що в мінливому середовищі здатні орієнтуватися та активно діяти лише ті особи, котрі вміють адаптуватися до постійних швидких змін, вирішувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору і приймати зважені рішення. Підтверджено, що основна ціль сучасної освіти полягає не в наданні учням важливої інформації, а в тому, щоб розвивати у них критичний погляд на сприйняття і дослідження інформації. З’ясовано, що медіаосвітні технології допомагають готувати здобувача освіти до життя в інформаційному суспільстві, вибирати серед невпинного потоку інформації головне, критично перевіряти отриману інформацію, співпрацювати з іншими. У науковому дослідженні медіаосвіту розглянуто як один із інструментів, що допомагає викладачеві замінити пасивне слухання здобувача освіти чи примітивний переказ на активну участь в освітньому процесі, і тим самим підвищити ефективність занять. Обґрунтовано, що впровадження медіаосвітніх технологій в практику дає змогу вирішити зазначену проблему шляхом застосування стратегій розвитку критичного та системного мислення. Практична значимість полягає у реалізації та систематизації механізмів критичного мислення як інструмента впровадження медіаосвітньої технології для розвитку ключових умінь здобувачів освіти