Розуміння онтогенетичних особливостей соціального становлення дітей з інтелектуальними порушеннями має велику соціальну значущість. Метою наукової статті є виявлення вікових особливостей соціального становлення дітей з інтелектуальними порушеннями в спеціальних психолого-педагогічних дослідженнях. Під час дослідження використовувались методи: аналіз загальної та спеціальної психологопедагогічної літератури; систематизація та узагальнення теоретичних підходів до розв’язання проблеми соціального становлення дітей з інтелектуальними порушеннями; визначення змісту ключових понять; теоретичне моделювання для створення гіпотетичної моделі соціального становлення особистості дитини з інтелектуальними порушеннями на різних вікових етапах. З’ясовано, що соціальне становлення особистості при інтелектуальних відхиленнях у дошкільному віці виявляється у порушеннях формування уявлень про себе, зниженні емоційної чутливості, здатності до емоційного наслідування, недостатності розуміння та адекватного оцінювання життєвих ситуацій, порушеннях формування соціальних навичок. Унаслідок наявних порушень поведінки молодшим школярам властиве почуття самотності, більш низька соціальна компетентність. Життєво-смислова сфера підлітків з інтелектуальними порушеннями виявляється у затримці формування смисложиттєвих орієнтацій, низькому рівні задоволеності життям, несформованості вищих емоцій, домінуванні примітивних інтересів, порушеннях самоконтролю, домінуванні низького рівня адаптації до соціального середовища. Старші школярі з інтелектуальними порушеннями мають викривлення самосвідомості, що виявляється у недиференційованих та некритичних уявленнях підлітків про себе, неадекватній самооцінці. Встановлені вікові особливості соціального становлення дітей з інтелектуальними порушеннями дозволяють розробити систему корекційного впливу на їх соціальний розвиток з урахуванням «структури порушення» на основі принципу корекції «знизу вгору»