Феномен таланту й обдарованості є рушійною силою інноваційного прогресу, однак відсутність чіткого визначення вказаного поняття стає на заваді формуванню чіткої системи підготовки й виховання здібних дітей, що й зумовило актуальність дослідження. Метою наукової роботи є здійснити порівняння зарубіжних поглядів на тлумачення поняття «обдарованість» для подальшого запозичення освітніх методів підготовки в українському науковому просторі. Досягнення поставленої мети уможливили загальнонаукові методи дослідження, зокрема структурний і компаративний аналіз, а також метод синтезу. У статті висвітлено основні теоретичні концепції обдарованості в зарубіжному та українському дискурсі. У зазначеному контексті розглянуто проблему ототожнення понять «обдарованість», «талант», «здібності». Представлено погляди зарубіжних науковців на тлумачення феномену обдарованості. З’ясовано, що чимало науковців розглядають окремі аспекти обдарованості у взаємозв’язку із суміжними гуманітарними науками, серед яких історія, антропологія, психологія та культурологія. Наведено приклади основних моделей структури обдарованості в контексті історичного розвитку. На основі проведеного категорійного аналізу, запропоновано авторське визначення поняття «обдарованість», що розкривається через такі структурні елементи як основа та чинники обдарованості, досвід, а також сприятливі умови середовища. Розглянуті в статті концепції обдарованості дають змогу констатувати, що вони мають не тільки теоретичний, а й практико-орієнтований характер, оскільки спрямовані не лише на тлумачення феномену обдарованості й механізмів її розвитку, а є теоретико-методологічним підґрунтям для системної діяльності з обдарованими дітьми