У статті висвітлена проблема дослідження мовних феноменів у тісному зв’язку з людиною, її мисленням та різноманітними видами духовно-практичної діяльності. Акцентується увага на тому, що метою лінгвістичного аналізу вже не може бути лише вияв різноманітних характеристик мовної системи. Зазначено, що антропоцентричне спрямування мовних досліджень характеризується певними принциповими настановами, серед яких основними є експансіонізм (міждисциплінарний характер досліджень) та функціоналізм (орієнтація на мову як на інструмент діяльності та вивчення функцій мови). Доведено, що комунікації, як реальність, постійно вдосконалюються, набуваючи нових ознак і можливостей.