Актуальність дослідження визначається необхідністю оновлення підходів до наукової підготовки здобувачів вищої освіти третього рівня відповідно до сучасних викликів, таких як фрагментація підтримки наукової діяльності, розрив між теорією і практикою, недостатня мотивація аспірантів до наукової роботи. Метою дослідження було виявлення ефективних моделей організації наукової діяльності в аспірантурі та аналіз інструментів підтримки наукової роботи аспірантів. Методологічною основою дослідження був аналіз наукових джерел, емпіричне опитування аспірантів та аналіз їхніх відповідей, а також статистична обробка результатів. Застосовано комплексний підхід, що поєднує педагогічні, психологічні та організаційні аспекти, включаючи аналіз умов навчання, механізмів структурної підтримки, особливостей академічної поведінки та цифрової інтеграції. Для кількісного аналізу використовували описову статистику та коефіцієнт рангової кореляції Спірмена; дані обробляли за допомогою програмного комплексу SPSS 28. Для якісного аналізу інтерв’ю було використано тематичне кодування в NVivo 14, що дозволило виявити домінуючі закономірності та закономірності в досвіді респондентів. Результати показали, що доступ до міжнародних наукових баз даних корелював з вищою самооцінкою наукового прогресу (ρ = 0,42; p < 0,05). Було виявлено, що ефективність наукової діяльності аспірантів значною мірою залежала від комплексної наукової підтримки, методологічної підтримки, цифрових інструментів та участі в міжнародних академічних мережах. Дослідження підтвердило, що систематичне наставництво та інституційна підтримка сприяли зростанню публікаційної діяльності, професійній мобільності та інтеграції аспірантів у глобальні наукові спільноти. У висновках підкреслено важливість комплексного забезпечення академічної діяльності та окреслено перспективи подальших досліджень, пов’язаних із психологічним благополуччям аспірантів та оцінкою ефективності цифрових інструментів у процесі наукової підготовки. Практичне значення дослідження полягає у розробці комплексного підходу до підтримки аспірантів, який може бути інтегрований у діяльність закладів вищої освіти