Через бойові дії вимушена розлука з родиною стала актуальною проблемою багатьох українців. Мета цієї роботи – емпіричне дослідження впливу розлуки зі членами родини на психоемоційний стан чоловіків та жінок в умовах війни. Було опитано 332 респондентів за допомогою методик: Шкала сприйнятого стресу Коена, Шкала резильєнтності Коннор-Девідсона, Госпітальна шкала тривоги та депресії, Опитувальник позитивного і негативного афекту А. Кліманської, І. Галецької, анкета «Перелік травмівних подій». Статистичний аналіз передбачав порівняння груп, виділених за критерієм розлуки з ріднею: 1) перебуває в розлуці з подружжям або романтичним партнером, 2) розлучені з дітьми, 3) розлучені з батьками, 4) розлучені відразу з багатьма членами родини, 5) члени контрольної групи не мали змін у складі родини. Результати показали, що ефекти розлуки з родиною залежать від статі. Відсутність чоловіка-партнера суттєво не вплинула на показники психоемоційного стану українок в перші тижні війни. Під час розлуки з кровними родичами негативні зміни виражалися в актуалізації страхів і вразливості до можливих небезпек, а також у втраті відчуття радості (під час розлуки з дітьми); неуважності, незібраності (під час розлуки з батьками). У жінок, глобально відокремлених від родини, виявлено компенсаторні мобілізаційні процеси, зростання пильності й зібраності. На чоловіків розлука з рідними вплинула значно менше й виявилася в зростанні реакції обурення. Водночас чоловіча та жіноча підвибірки достовірно не відрізнялися за рівнем стресостійкості, резильєнтності, проявів депресії та тривоги; але різнилися в сприйнятті стресу, вираженості позитивних і негативних емоцій. Жінки гостріше сприймали невизначеність та напруженість життєвої ситуації, у їхніх емоційних реакціях переважали пригніченість, розчарування, неспокій. Натомість у чоловіків у ситуації війни виражено більш активні реакції (зібраність, рішучість, тощо), що переважали над пасивно-негативними. Зроблено висновки про те, що розлука з родиною загрожує психологічному благополуччю та соціальній адаптації людей, які вимушено покинули власний дім через війну. Отримані дані допомагають краще зрозуміти як джерела психотравми, так і ресурси подолання негативних психоемоційних станів у ситуації розлуки, запропонувати відповідні шляхи психологічної та соціальної допомоги