Актуальність дослідження зумовлено постійним стресом, у якому нині живуть українці. У статті це розглянуто також з позиції періоду колективного стресу, що залежить не лише від власної схильності особистості до тривожності чи невротичних реакцій, а й від соціального оточення. Стаття актуальна ще й тим, що розкриває основні шляхи допомоги психолога в таких ситуаціях: процес підтримки, розвиток позитивного мислення, що буде поєднуватися та спрямовуватися до конструктивної рефлексії. Проблема ж колективного чи особистісного стресу полягає в наслідках, що призводить до панічних атак, емоційного вигорання, невротизації та інших неврологічних ускладнень, зокрема в осіб юних (старший шкільний вік, підлітковий, юнацький), коли психіка зазнає постійних змін, схильна до навіювання і ще не має чітких орієнтирів життєвого руху. В таких умовах стресу можливими є два шляхи трансформації особистості – деструктивний та конструктивний. Тож головною метою публікації є праксеологічне дослідження емоційно-поведінкових реакцій старшокласників з особливими освітніми потребами, виявлення стану тривожності, рівня стресу, що впливають на їх регулятивну сферу загалом. Серед основних методів використано теоретичні: дедуктивний (аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний) – для системного опису явища, що досліджується; індуктивний (для встановлення закономірностей, систематизації, типології на основі результатів емпіричного дослідження) та спеціальні емпіричні: психологічна діагностика рівня стресу «Тест на визначення рівня стресу» (В. Щербатих), «Методика перцептивної оцінки типу стресостійкості» (Н. Фетіскіна), «Методика для виявлення особистої та ситуативної тривожності» (Ч. Спілбергера); методи математичної статистики. У результаті дослідження виявлено відносно однаковий але досить високий рівень стресу та тривожності у старшокласників з особливими освітніми потребами. Крім того, визначено, що привалюють переконання та стратегії поведінки, які не дозволяють адаптуватися до нових умов життя, переважає негативний відбір інформації та глобалізація найменших проблем. Встановлено основні прояви стресу, як-от: депресивні стани, посттравматичні стресові розлади, невротичні стани, страхи та багато інших постстресових реакцій психіки та організму. Визначено показники тривожності, стресостійкості, стресовитривалості та загального рівня стресу показали високі кореляційні зв’язки, що вказує на низький рівень опору підростаючої особистості за умов невизначенності, змін, особистісних та соціальних криз. З’ясовано, що нині, основна задача психологів – це корекційно-роз’яснювальна, терапевтична, корекційна робота з дітьми з особливими освітніми потребами, особливо під час вікових криз.