Актуальність публікації зумовлено тим, що кожний студент, який навчається в закладі вищої освіти, зокрема медичного спрямування, є особистістю, має власний світогляд, темперамент та індивідуальність, по-різному сприймає навчальний матеріал, а тому потребує індивідуального підходу до навчання. Мета статті – визначити роль типології студента у сприйманні навчального матеріалу. Методами дослідження стали опитувальники індивідуально-типологічні за Л. Собчик та «Ціль – засоби – результат» за О. Кармановим. В опитуванні взяли участь студенти ІІ та ІV курсів навчання. Установлено, що серед студентів IV курсу інтроверсія та сенситивність сягала найнижчих показників, на фоні підвищеної тривожності, лабільності, екстраверсії, спонтанності, агресивності та ригідності. У студентів ІІ курсу інтроверсія сягала вищих балів, ніж тривожність і лабільність. У системі навчання як і в ІІ, так і в IV курсу спостерігається висока умотивованість до вивчення матеріалу, але досягнення бажаного результату виявлена вища в студентів ІІ курсу. Студенти ІІ і ІV курсів мають гармонійні та акцентуальні риси, що допоможуть їм у виборі майбутньої професії. Однак студенти ІV курсу, які схильні до лідерства й мають сформоване мислення, завжди зосереджують свою увагу на конкретному вибраному медичному напрямі. Упевненість у власних знаннях інколи призводить до формування неправильного висновку, оскільки в медицині є завжди коморбідність станів. Знання про типологію студентів допоможе педагогу визначити особливості кожного студента та знайти правильний підхід до подачі навчального матеріалу, що сприятиме кращому сприйняттю медичних тем.