У статті висвітлено проблему професійного вигорання у вищих навчальних закладах, яке особливо посилюється в умовах дистанційного навчання і карантинних обмежень. Оскільки синдром професійного вигорання виникає у відповідь на постійний емоційний стрес. Однак на цей процес можна впливати. Метою дослідження було визначення рівня емоційного вигорання, чинники та умови, які впливають на виникнення та розробка рекомендацій щодо його попередження. Для діагностики рівня емоційного вигорання було проведено анкетування за допомогою адаптованої методики В.В. Бойко. Було розглянуто 3 фази: «напруги», «резистенції», «виснаження» та визначено 12 симптомів емоційного вигорання. Аналізуючи результати у викладачів Буковинського державного медичного університету у фазі «напруги» домінуючим симптомом став «переживання психотравмуючих обставин». У фазі «резистенції» – «редукції професійних обов’язків». У фазі «виснаження» переважав симптом «особистісної відстороненості». За результатами дослідження більшість працівників навчального закладу перебували у фазі «резистенції» – 54 %. За гендерними особливостями частіше у жінок виникало емоційне вигорання. У віці 20–25 років викладачі були більш піддатливі до синдрому професійного вигорання за рахунок своїх амбіцій. Залежно від стажу роботи у викладачів з досвідом менше 5 років переважала фаза «напруги»; з досвідом 5–10 та 10–20 років спостерігалась фаза «резистенції». А у викладачів зі стажем більше 20 років фаза «виснаження». З огляду на це, було розроблено рекомендації щодо профілактики професійного вигорання. А саме: чергування праці з відпочинком, здоровий сон та прогулянки на свіжому повітрі, різноманітні техніки релаксації та звичайно проводити час із сім’єю. Практична значимість виявлення професійного вигорання у викладачів вищих навчальних закладів полягає у проведенні вчасної профілактики та наданні подальших рекомендацій для подолання даного синдрому, оскільки навчальний процес та атмосфера у колективі напряму від цього залежить