Проблема переживання власного благополуччя як питання позитивного функціонування особистості в актуалізованих сферах життєдіяльності є актуальним для сучасної психологічної науки та практики. Метою дослідження стало визначення опорних компонентів переживання власного благополуччя осіб з функціональними порушеннями зору, рівень виразності яких опосередковує такі переживання. Методологія дослідження ґрунтується на визначенні провідної ролі саме внутрішніх детермінантів у переживанні власного благополуччя особистістю в умовах функціонального порушення зору. Внаслідок дослідження окреслено структурну модель переживання власного благополуччя осіб з функціональними порушеннями зору, до якої включені такі компоненти, як самоставлення (позитивне або негативне) та особистісні переживання власних можливостей або обмежень в актуалізованих его-ідентичностях. Авторами було визначено, що низький ступінь виразності модальностей самоставлення та негативний окрас особистісних переживань щодо функціональних порушень перешкоджають усвідомленню власної ресурсності особистістю, актуалізації її можливостей. У процесі емпіричного дослідження з’ясовано, що викривлене самоставлення осіб з функціональними порушеннями зору опосередковується ригідністю Я-образу, його закритістю, а також особистісними переживаннями обмеженості щодо власних функціональних порушень в актуалізованих сферах життєдіяльності. Визначені особливості структурних компонентів переживання власного благополуччя можуть бути використані для розробки та впровадження корекційної програми, спрямованої на формування адекватного рівня самоставлення осіб з функціональними порушеннями зору, що й підтверджує практичну цінність наукової роботи