Інтенсивне старіння населення у всіх країнах світу породжує проблеми ейджизму, вікової дискримінації й упередженого ставлення до людей похилого віку, які провокують значні негативні наслідки як для представників цього віку, так і для суспільства загалом. Дослідження крос-культурних аспектів цих явищ суттєво збагачує їхнє розуміння та безпосередньо пов’язане з пошуком шляхів їхнього попередження в різних культурних і соціально-економічних умовах. Мета дослідження полягала в теоретичному аналізі проблеми ейзжизму як форми вікової дискримінації людей похилого віку, зокрема її крос-культурних чинників, особливостей і наслідків. Використано методи теоретичного та метатеоретичного рівня (діалектичний метод і метод системного аналізу). У дослідженні визначено ключові тенденції, пов’язані з процесом старіння всього населення. З’ясовано поняття «ейджизм» і його зміст, визначено специфіку поняття «геронтологічний ейджизм», його складові, чинники та форми прояву. Розглянуто крос-культурні особливості проявів ейджизму як форми вікової дискримінації людей похилого віку в західних і східних, індивідуалістичних та колективістичних культурах. Для цього проаналізовано міжнародні теоретичні й емпіричні моделі та програми, а також міжкультурні дослідження ейджизму, реалізовані в різних культурних контекстах (у США, Західній і Східній Європі, Східній Азії, країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону тощо). Отримані в дослідженні результати мають практичне значення, оскільки позначають можливості превенції геронтоейджизму в різних країнах і на різних рівнях соціального життя, й насамперед перспективи зміни негативних уявлень та стигматизації старіння в українському суспільстві