Анотація
Практика міжкультурної комунікації доводить, що ефективне спілкування з представниками різних культур ґрунтується не тільки на знаннях фонетичних і лексико-граматичних структур, а першою чергою культури мови, яка вивчається. Тому мета наукової розвідки – розглянути та схарактеризувати сутність поняття «міжкультурна комунікативна компетентність», проілюструвати матеріали, що сприяють її розвиткові. Встановлено, що впровадження компетентнісного, комунікативного та міжкультурного підходів сприятиме досягненню поставленої мети. З’ясовано, що міжкультурна комунікативна компетентність – комплексне утворення, що охоплює багато компонентів та уможливлює вибір необхідних мовних і мовленнєвих засобів відповідно до соціокультурного контексту, вибір стратегій і тактик спілкування задля досягнення встановленої мети та взаємного розуміння з представниками інших культур. Обґрунтовано, що залучення специфічних принципів (домінування проблемних культурознавчих завдань, культурної варіативності, культурної опозиції) формує неупереджене ставлення до полікультурного світу, вчить сприймати та аналізувати відмінності між культурами, розуміти взаємозв’язок мови і культури, а відтак, покращує її засвоєння. Підтверджено продуктивність таких методів навчання, як: свідомо-зіставний, аудіолінгвальний та рольової гри, упровадження яких сприяє осмисленому оволодінню знаннями, полегшує формування означеної компетентності. Враховуючи те, що основою міжкультурної комунікації є мова, культура та особистість, виокремлено такі компоненти міжкультурної комунікативної компетентності: ціннісний, когнітивний, дієвий, культурологічний. Запропоновано завдання для розвитку міжкультурної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у сфері інформаційних технологій. Доведено, що залучення зазначених підходів, методів і завдань підвищує рівень сформованості міжкультурної комунікативної компетентності. Практична цінність роботи полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані у процесі вивчення іноземної мови студентами будь-якої спеціальності
Ключові слова
стандартизація вищої освіти, компетентнісний підхід, специфічні принципи навчання, компоненти компетентності, фахівці ІТ-сфери