Актуальність наукового дослідження визначається пріоритетним компетентнісним напрямом підготовки кваліфікованих фахівців, зокрема майбутніх соціальних працівників, що передбачає розвиток і вдосконалення не лише мовленнєвих, а й слухових навичок. Метою роботи є теоретичний аналіз і практичне обґрунтування особливостей формування в майбутніх соціальних фахівців навичок слухати співрозмовника в процесі комунікативно-мовленнєвої підготовки у вищих навчальних закладах. Дослідження складалось з двох етапів, а саме теоретичного та емпіричного, які обумовили використання загальнонаукових методів дослідження та спеціально-наукових методів дослідження, серед яких психологічні методики оцінювання вміння слухати. У статті обґрунтовано особливості формування в студентів, майбутніх соціальних працівників умінь активного слухання співрозмовника в процесі комунікативно-мовленнєвої підготовки у закладах вищої освіти. Здійснено теоретичний аналіз видів слухання як складової комунікативної компетентності. Уточнено сутність поняття «активне слухання» в професійній діяльності соціального працівника. З’ясовано, що уміння активного слухання потрібно формувати і розвивати в процесі навчання з метою здійснення ефективної професійної діяльності. Наведено приклади вправ з тренінгу «Мистецтво слухати»; здійснено підсумкове оцінювання сформованості уміння слухати у студентів, майбутніх соціальних працівників. Визначено, що до проведення тренінгу в студентів спеціальності «Соціальна робота» переважав низький рівень вміння слухати, натомість після лексичних і практичних занять більшість студентів оцінила свій рівень слухових навичок за найвищими балами. Практична цінність наукової роботи полягає в результатах емпіричного дослідження, що свідчать про необхідність подальшого впровадження практичного комплексу розвитку слухових навичок майбутніх соціальних працівників