У статті проаналізовано спектр теоретичних концепцій та ідей побудови структурної моделі граматики як категорійної системи. Визначено динамічність обсягу поняття “граматика”. Авторами охарактеризовано склад граматичної термінології на різних етапах її розвитку, виявлено тенденції формування граматичної думки як сукупності лінгвістичних концепцій. Досліджено, що античне розуміння граматики як галузі філологічних знань, зокрема виділення морфології в її основний розділ, у багатьох рисах визначило розвиток граматичної традиції на початкових етапах. Широке розуміння граматики полягає в усталеності та єдності її основних компонентів, а саме морфології та синтаксису. Проведене дослідження історичних змін обсягу поняття граматика дозволяє виокремити дві протилежні тенденції у цій динаміці: з одного боку, це поповнення термінологічної сукупності новими номінаціями, з іншого –виведення окремих груп термінів за межі граматики. Можна стверджувати, що сучасне граматичне вчення на різних етапах свого розвитку за своєю суттю становило конгломерат різних філологічних знань, і, відповідно, понять і термінів. Таким чином, до складу граматичної термінології у цей час входять терміни фонетики, орфографії, морфології, морфеміки, словотвору, синтаксису, деяких інших філологічних дисциплін. Схарактеризовано різні концептуальні напрями досліджень граматичного ладу мови, установлено сучасні тенденції щодо вирішення проблеми неоднозначності терміна “граматика” в сучасній мовознавчій думці. Подальший розвиток мовознавства призвів до звуження граматичного знання, внаслідок чого склад граматичної термінології поповнився новими номінаціями. Враховуючи вище згадане можна дійти висновку, що граматика - розділ мовознавства, що вивчає частиномовну диференціацію мови, її категорійну природу, закономірності словозміни й формотворення, способи зв’язку слів у реченні, граматичну будову та функціональну природу речень і словосполучень, тобто об’єднує дві лінгвістичні дисципліни: морфологію й синтаксис.