У статті здійснено теоретичний аналіз характеристики основних методологічних підходів на базі яких розвиваються дослідження життєздатності людини. Визначено, що трактування життєздатності як здатності протягом тривалого часу зберігати важливі властивості особистості, як поєднання стійкості системи та її адаптивності, самоідентичності та відповідності, корисності, придатності, оптимальності і не оптимальності в короткостроковій перспективі - менш важливі, але більш актуальні тут і зараз. Проаналізовано різноманітні підходи в зарубіжній психології, де вчені найбільш часто звертаються до когнітивно-біхевіорального, конструктивістського, екологічного підходу. Перспективи вивчення соціально-психологічних аспектів життєздатності учасників бойових дій.