Повномасштабне вторгнення pосії в Україну поставило вищі навчальні заклади (ВНЗ) перед безпрецедентними і величезними викликами, що вимагали адаптивних відповідей у всіх сферах академічного життя. Мета цього дослідження полягала у вивченні того, як українські вищі навчальні заклади сприяли розвитку м’яких навичок студентів під час подвійної кризи війни та пандемії. Для досягнення цієї мети в дослідженні було використано багатометодний якісний дизайн, що поєднував аналіз документів, кодування змісту за допомогою NVivo та методологію порівняльного аналізу випадків. Джерелами даних були інституційні політики, національні керівні принципи, міжнародні рамки та наукові публікації. Такий триcторонній підхід дав змогу глибоко зрозуміти, як українські університети концептуалізували та реалізували розвиток м’яких навичок у відповідь на системну кризу. Серед основних вимог освіта в умовах війни вимагає вдосконалення м’яких навичок студентів – нетехнічних переносимих умінь, таких як емоційна стійкість, адаптивність, комунікація, критичне мислення, робота в команді та самоуправління. Стаття мала на меті простежити зміну ролі українських вищих навчальних закладів у формуванні таких компетентностей в умовах війни, вимушеної міграції, психологічного стресу та цифровізації освіти. Спираючись на теоретичні висновки за період з 2020 по 2025 рік щодо інституційних стратегій, що підтримують соціально-емоційний розвиток студентів в онлайн та гібридних навчальних середовищах через залучення громади та інтегративне проектування навчальних програм, дослідження також приділяє особливу увагу психологічним послугам, пов’язаним з інклюзією та наставництвом однолітків для благополуччя студентів, а також громадянською відповідальністю. Воно аналізує кореляцію між академічною наполегливістю в умовах війни та розвитком м’яких навичок, приділяючи особливу увагу інституційній стійкості та інноваційному лідерству. Розглядаючи ці нові практики в українських університетах, включаючи приклади з декількох національних вищих навчальних закладів, стаття пропонує практичні рекомендації щодо інтеграції навчання м’яких навичок в основну місію університетів у кризові часи