Статтю присвячено дослідженню особистісних чинників професійної успішності, а саме взаємозв’язку між компонентами соціально-комунікативної компетентності та ціннісно-смисловими пріоритетами професійної самореалізації, як-от: професійний статус, соціальне визнання та творча самореалізація, що є особливо актуальним у контексті створення найбільш сприятливих умов для професійного розвитку молоді. Мета роботи – визначити гендерні особливості соціально-комунікативної компетентності та з’ясувати, як вони впливають на об’єктивні й суб’єктивні виміри професійної успішності. Ключові методи дослідження – комплекс опитувань, зокрема авторська анкета під назвою «Успіх» та методика Г. В. Протасової «Соціально-комунікативна компетентність». Отримані результати демонструють, що для представників чоловічої статі статусний вимір професійної успішності значущо корелює з толерантністю досліджуваних до фрустрації, тоді як у жінок цей вимір професійної успішності взаємопов’язаний з рівнем розвитку комунікативної компетентності. У статті виснувано, що прагнення до визнання як вимір професійної успішності в представників чоловічої статі значущо взаємопов’язане з орієнтацією на успіх, а у представниць жіночої статі цей вимір успішності позитивно корелює з толерантністю досліджуваних до фрустрації. Доведено, що прагнення до творчої самореалізації як вимір професійної успішності співвідноситься в представників чоловічої статі з високим ступенем особистісної автономності, а в жінок – з високими показниками толерантності до невизначеності. Результати дослідження дають змогу визначити гендерну специфіку психологічних чинників професійної успішності, а саме презентують пріоритетність у цьому контексті для чоловіків маскулінного, а для жінок андрогінного типу гендерної ідентичності, які є певними координатами для створення відповідних програм розвитку та актуалізації потенціалу професійної успішності особистості