В умовах війни в Україні зростає ризик посттравматичних стресових розладів, які в критичних випадках зумовлюють розвиток хронічних психічних захворювань та порушення фізіологічних функцій. У зв’язку з виникненням відчуття безпорадності через неможливість ефективно діяти в небезпечній ситуації формуються різні психологічні механізми захисту для подолання інтрапсихічних конфліктів. Метою цієї роботи було дослідження домінантних механізмів у осіб з посттравматичним стресовим розладом, які перебували з початку війни в регіонах з різним сценарієм розвитку бойових дій, з використанням методики Плутчика-КеллерманаКонте. Інформація була зібрана від осіб різних вікових категорій, виду зайнятості, освітньо-кваліфікаційного рівня та статі, які перебували в Києві, Харкові та Львові впродовж перших двох місяців повномасштабної війни та які періодично переміщувалися територією центру та заходу України. Випадки короткотривалого проживання за кордоном також взято до уваги під час проведення дослідження. Результати напруженості психологічного захисту засвідчують, що в осіб з посттравматичним стресовим розладом, які від початку війни перебували в різних регіонах Центральної та Західної України, домінує механізм проєкції (75 %) і рівнозначно розподіляються механізми заміщення (12,5 %) та заперечення (12,5 %). Домінування проєкції може вказувати на переведення інтрапсихічного конфлікту назовні. У такому разі зовнішній світ особистість сприймає як основний носій загрози, від якого потрібно захищатися. Натомість заперечення може вказувати на ігнорування деяких аспектів дійсності. Респонденти, схильні до заміщення, застосовують підхід перенесення пригнічених емоцій, які можуть виражатися у формі страху, ворожості, гніву, на доступніші об’єкти, які не менш небезпечними, ніж ті, що призвели до фрустративних переживань. Установлено, що загальна напруженість вибірки не перевищує 50 %. Це може свідчити про здатність хворих з посттравматичним стресовим розладом вирішити інтрапсихічні конфлікти, що склалися на поточний момент. Результати дослідження можуть мати практичний інтерес для фахівців, що вивчають питання виявлення та генерування методів профілактики й лікування посттравматичного стресового розладу