Становлення майбутнього фахівця відповідно до компетентнісного підходу передбачає розвиток не лише інтелектуальної, але й фізичної складової особистості, внаслідок чого виникає потреба в оновленні методології фізичного виховання студентів і стимулювання до фізичного самовдосконалення зокрема. Метою роботи є обґрунтування необхідності розвитку мотивації студентів у процесі фізичного виховання на прикладі педагогічної діяльності викладачів Університету митної справи та фінансів. Дослідження проводилося в три етапи з використанням науково-теоретичних та емпіричних методів пізнання, серед яких аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та опитування. З’ясовано, що практики фізичного виховання студентів формуються відповідно до індивідуального мотиваційного фактору. Визначено основні трактування категорії «мотивація» в контексті історичної ретроспективи, внаслідок чого було зосереджено увагу на сприйнятті мотивації як спонукання до задоволення особистісних потреб. Проведено емпіричне дослідження у вигляді опитування студентів першого та другого курсу з метою охарактеризування вихідного рівня мотивації до занять з фізичної культури. Виявлено ключові мотиваційні фактори до фізичного виховання студентів, такі як оздоровчий, естетичний, професійно-орієнтований, адміністративно-обов’язковий і статусний. Надано перелік основних методів стимулювання студентів до занять фізичною культурою з огляду на українські практики (модульна та «бальна» системи, використання ЗМІ, поєднання фізичного розвитку як командної, так і індивідуальної складових тощо) та зарубіжні практики (використання цифрових технологій, сприйняття авторитету педагога як методу мотивації, формування позитивного психологічного клімату та надання автономності студентам). Перспективи подальших досліджень вбачаємо в повторному проведенні емпіричного дослідження для підтвердження ефективності застосування оновлених методів мотивації студентів до занять фізичною культурою