У межах статті розглянута специфіка формування сучасної парадигми (моделі) еколого-освітньої діяльності, орієнтованої на засоби екотуризму. При цьому констатовано, що саме еколого-освітня діяльність повинна стати необхідною складовою гармонійного екологобезпечного розвитку. Одним із головних важелів у вирішенні надзвичайно актуальних проблем екологічного виховання та формування особистості будь-якої держави повинна стати підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури. Це складові системи національного і громадського виховання всіх верств населення на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства і природи.