В статті розглядається граматична своєрідність та функціональна сфера апеляції в комунікативному дискурсі в площині розмовно-побутового, ділового, наукового і почасти публіцистичного та конфесійного стилів. Автор наголошує, що утвердження форми кличного відмінка (вокатива) на рівні зразкових обов‘язкових норм відбулося в 90-роки (як і більшість сучасних мовознавців) і до відмінкової системи іменника зараховує кличний відмінок і вважає її семикомпонентною. Встановлено, що питомість кличного відмінка не викликає жодних сумнівів, бо є суттєвою диференційною ознакою мовного етикету українців.